ВИШИВАНКА. «Це несмак: усе вкрито маками, ружами»

ВИШИВАНКА. «Це несмак: усе вкрито маками, ружами»

«У спадок від бабусі, яка родом із Путильщини, я отримала вишиті сорочки. Коли одягаю їх, ніби пізнаю таїнство», – каже чернівчанка Наталія КЛИМ. Поряд з іншими молодими людьми її часто можна побачити на етнофестивалях. І відрізняється вона від інших тим, що її сорочки – справжні українські, а не фабричні...

«Це стало вишивками заради вишивки! – наголошують народні майстри. – Це просто одяг, а не гордість, що ти носиш неповторну буковинську вишиванку зі своєю унікальною символікою, кольоровою гамою... Усе вкрито маками, ромашками, волошками, калиною й усе впереміш. Це дуже сумно!»

«Майстер вкладає у свою роботу послання»

Під час святкування Дня Незалежності у Музеї народної архітектури і побуту люди мали нагоду переконатися, що справжня українська вишиванка є унікальною – інших таких немає. Учасниці народного аматорського фольклорного колективу «Берегиня» клубу села Ломачинці Сокирянського району прибули на свято у сорочках, яким сто і більше років. Ці вишиванки створили ще їхні бабусі. Жінками милувалися усі гості свята. Особливо ті, у кого були фабричні вишиванки...

Засмучений фабричними вишивками і заслужений майстер народної творчості Михайло ПОКИДАНЕЦЬ, який вишив 22 рушники за творами Тараса Шевченка. Такої колекції шевченкіани немає ні в Україні, ні, можливо, у світі. Він єдиний українець, який має «Кобзар» із власними вишитими роботами...

– У свою творчість вкладаю усю душу. Не беруся за роботу, якщо не прочитаю молитву, – пояснює Михайло Григорович. – У цьому секрет справжньої української вишивки: вона має історію, сильну позитивну енергетику. Звісно, мені не подобається, що магазини, ярмарки заполонили фабричні вишиті вироби. Одна справа, коли це потрібно для великої кількості сценічних костюмів, але ж не для особистого... Люди хапають те, що дешевше, і не замислюються, що таке справжня українська вишивка.

А справжня вишивка, повторюю, має історію, енергетику. Її творить майстер, який вкладає у свою творчість свої почуття. Усі пари, яким я вишивав весільні рушники, дуже щасливі. Важливо, яке послання майстер вкладає у свою роботу. 
Так, машинна вишивка прогресує, але ми повинні замислитися, що купуємо.

Ми повинні бути свідомі того, що українська народна вишивка має бути справжньою, творитися майстром і нести у свою національну історію таїнства...

«Це не народний витвір, а звичайний одяг»

Директор навчально-мето­дичного центру культури Буковини Микола ШКРІБЛЯК наголошує, що вишивка для українців – це не просто вид ремесла, це оберіг, який супроводжує людину все життя.

– Люди, які вишивали, завжди були натхненні любов’ю до людей, для яких вишивали, – пояснює пан Микола. – Саме тому українська вишивка заперечує існування будь-якого твору, створеного машинним способом. Це вже не народний витвір, а звичайний одяг, який прикрашає людину більшою чи меншою мірою. Але ми повинні зберегти неповторність кожного регіону. В іншому разі в тому одязі ми будемо не цікаві одне одному українці. Таку традиційну народну культуру повинна підтримувати коштами держава. Це не шоу, на якому можна заробляти!
– Фабрична вишивка... Повторюю, це стало вишивкою заради вишивки. Однак ми повинні пишатися тим, що ми з Буковини, вишивка якої має свою унікальну символіку, неповторну кольорову гаму. Але що ми бачимо? Усе вкрито маками, ромашками, волошками, калиною і все це впереміш. Це дуже сумно! Це не властиве для нашого краю – оці всі ружі, маки, вишиті величезним бісером. Це просто несмак, який все продукують і продукують. Кажуть, що дешевше за справжню вишивку... Не набагато. Наприклад, чоловіча сорочка, вишита у Коломиї на сучасних машинах, коштує 300 гривень, а ручної роботи – 500. Не така вже велика різниця у ціні! Отже, насамперед нам треба замислитися над тим, чи приносить машинна робота радість, втіху, тепло рук, які творять народне мистецтво... 
Валерія Чорней