Українське народне вбрання - вишиванка

Українське народне вбрання - вишиванка

Певні основні елементи українського народного вбрання були сформовані ще в княжі часи та пізніше майже не змінювалися. Одяг українців залежав від місця проживання та матеріального становища населення. За місцевістю можна вирізнити і особливості одягу певних регіонів України, таких як: Волинь, Поділля, Полісся, Покуття,Гуцульщина, Бойківщина, Лемківщина, Слобожанщина, Полтавщина та власне Подніпрянська Українa. Одягподілявся на святковий і буденний, зимовий і літній. Сукно для одягу було дорогим, полотно робили в домашніх умовах.

«

Тільки малоросіянки та парижанки вміють вдягатися зі смаком ! Ви не повірите, як чарівно вбираються дівчата, парубки теж ладно: ... це дійсно народний, зручний і граціозний костюм, дарма що здоровені чоботи. А які дукати, моніста !!! Головні пов'язки, квіти !! А які лиця !!! А якa мова !!! Просто краса, краса і краса !!! Жіночий стрій Жіночий літній стрій складався з сорочки, плахти або запаски. На голові носили очіпок та намітку з тонкого льону або шовку, дівчата носили на голові вінки. Зимовий стрій доповнювався ще жупаном або кожухом та чоботами. Чоловічий стрій Чоловічий стрій складався з сорочки, штанів та чоботів. Поверх вдягали синій або червоний кафтан і на кафтан вдягали жупан або кожух. На голові носили баранячі шапки. Пояс носили шкіряний або червоний з сукна. Діти носили влітку тільки довгі сорочки, підперезані паском. Види вбрання Вишита сорочка — є найдавнішим одягом в Україні, сорочки носили жінки і чоловіки. Сорочки шили з двох кусків полотна і була вона довгою, вишитою біля шиї та на рукавах. У жіночій сорочці найдавніший вишитий елемент був рукав, а саме його верхня частина — «полик».З часом сорочки набули регіональних відмінностей. Так на лівому березі Дніпра сорочки не мали комірця, а завязувались шнурком, на правому березі сорочки мали комірець, часом стійку. Розпірку сорочка мала зпереду, тільки Бойки та Лемки мали розпірку з лівого боку. Верхня частина сорочки була з тонкого полотна, нижня з грубого і називалася — підтачка або надточка. Сорочки вишивали на «поликах» — поперечною смугою завтовшки 10-15 см.,на запястях, та біля шиї, жіночі сорочки були вишиті також на подолі. Чоловіча сорочка колись була простою без вишивки і носили її по штанах. З часом почали вишивати. Крайка — найдавніша частина одягу, важкий вовняний пояс, носили жінки і чоловіки. Пояс — носили переважно на півночі, міг бути навіть зі звичайного полотна, ним підперізували запаски, плахти, спідниці, Пас — носили в горах, були широкі (30см), зі шкіри. Плахта і запаска належали до давнього українського стою. Запаска — прямокутний кусок вовняної тканини з завязками. Давніше носили тільки одну запаску, в 19 ст. носили вже дві одну ззаду і одну спереду, яку одягали замість фартуха. Дівчата носили тільки чорну запаску, а заміжні жінки ще один кусок шерстяної тканини -" попередницю " -спереду синього коліру. На Харківщині та Полтавщині носили Дергу (кусок сукна довжиною 3 м, шириною 60-70см.) В свята носили Плахту — кусок тканини 4 м, з кольорової вовни, в клітинку, деколи з вишивкою в клітинках. Плахту носили подібно до запаски. Плахти були шерстяні, а заможніші носили напів шовкові плахти (шовк на сукні).До плахти обовязково носили спереду з тонкої шерсті «попередницю» червоного або зеленого коліру, яку повязували червоним або зеленим шерстяним поясом. Фартух (Передник,Попередниця) — на півночі носили білі, на Волині вишивали фартухи. Найбагатше оздоблені були фартухи на Поділлі,Підгірцю та в Карпатах. В деяких місцевостях запаску з часом замінила спідниця (димка, літник, фарбан). Штани (шаравари, ногавиці, гачі)- чоловіча частина одягу. Спочатку були полотняні, пізніше також суконі. Штани могли бути вузькі, до яких носили сорочку на випуск або широкі, тоді сорочку заправляли в середину. Кептар — частина одягу без рукавів. Носили жінки і чоловіки. В 19 ст. кептар був як білий кожушок, без коміра або з невеликим .Гуцули мали розшиті кептарі,Лемки взагалі не вишивали. В деяких регіонах кептар був з войлоку і називався — катанка. Кожух — подібний на кептар, але з рукавами і довший. Кожух покритий сукном називали також байбарак. коміром. Сердак — з сукна, подібний на кептар, але був ширший і довший, чоловічі сердаки були завжди з рукавами. Свитка — (полотнянка, юпка, чамарка) подібна на сердак, мала в залежності від регіону різноманітну форму і довжину. Взуття : зі взуття носили личаки, постоли, ходаки або чоботи. Личаки робили з лика, носили на півночі. Постоли робили зі шкіри з шнурками, носили переважно на Волині і Черніговщині. Шапка — шапки носили баранячі, з сукна або шкіряні. Шкіряну шапку називали капелюх, шапку з баранів — кучма. Капелюх з соломи називали бриль. В давнину на Русі дівчата носили розпущене волосся, з часом почали заплітати в коси, в дві, а за Дніпром в чотири коси. Жінки покривали голови очіпком .Зверху по очіпку носили обрус або перемітку (намітку).Намітка була шовкова або ляна; з часом почали носити також хустки, хустки спочатку були білі, пізніше почали носити різних кольорів. Дівчата носили на голові вінки з квітів, піря, перлин або колко (стрічка, лубок) (з кори), покрите барвистою тканиною і стрічками. На Поліссі дівчати носили корони з різнобарвного піря. Вінок З живих квітів носили маки, чорнобривці, васильки, рожі (мальви), осінню — георгини та крокуси).На правобережній Україні стрічки в великій кількості привязували до вінка і спускали по-плечах, на Чернігівщині стрічок було менше іх привягували вряд до поперечної стрічки і вони йшли від шиї по спині. На Полтавщині і Харковщині дівчата заплітали косу яку пускали по спині і в неї вплітали стрічки. На лівобережжі стрічки були одноколірні, на правобережжі стрічки були в квіткові та геометричні орнаменти. Дівчата носили на голові вінки з квітів, піря, перлин або колко (стрічка, лубок) (з кори), покрите барвистою тканиною і стрічками. На Поліссі дівчати носили корони з різнобарвного піря. Чоловіки в давній Русі носили довге волосся, в козацькі часи голови почали голити, залишаюча тільки «оселедець», який закладали за вухо. Бороди носили переважно пожилі люди, в деяких місцевостях також молоді. Чоботи жіночі були кольорові : сафянці — жовті, червоні або зелені. [ред.]Український стрій Так наприклад описує одяг українців Антоній Якса-Марцинківський. За його словами найкраще одягалися по ліву сторону Ірпеня. Дівчата чи жінки носили тут охвату (спідницю) з сукна жовтого кольору в чорні повздовжні полоси. Спереду одягали сукону гранатову запаску (фартух). Зверху одівали червоний пояс або жовту крайку. Жінки носили ще на голові очіпок, а поверху полотняну хустку в червоні повздовжні полоси. Зверху одівали білу сорочку або чорну сукону свиту. Зимою замість свити носили кожух і чоботи. Біля Канева, Корсуня, Сміли охвати носили чорного кольору, а запаски синього. В свята жінки носили шовковий вишитий очіпок і зверху пов'язували його білою наміткою. Сорочку жінки носили білу, вишиту на рукавах червоними або синіми бавовняними нитками. На шиї носили коралі і пацьорки. Спідниця святкова була з вовни яскравих кольорів. Старші жінки носили ще плахти в клітинку. Менш заможні носили домоткані зелені або макові (фіолетові) спідниці. На ногах носили жовті або червоні чоботи. Дівчата носили на голові вінки з квітів, павлиного пір'я та блискуток з стрічками. Замість перкалових фартухів дівчата носили яскраво червоні запаски. Чоловіки одягали чорну або білу свиту. Зверху одягали білий кожух з округлим коміром з чорного каракулю. Чорну каракулеву шапку носили менш заможні, заможніші носили шапку сивого кольору. Одяг козацький 16 ст. дещо мав відміності від строю 19 ст. Господарі носили тоді на свята гранатового кольору сукняні до колін жупани розшиті золотою або срібною тесьмою і до того сиві каракулеві шапки. Чоловіки носили завжди шапки з каракулю, сорочку з комірцем стійкою. На сорочку одівали « юпку», а молоді парубки одівали короткий напівкаптан. Жіночі сорочки були вишиті на рукавах « заполоччю» та на подолі (ляховкою).Стан обгортають двома кусками тканини :плахтою та запаскою. Плахта могла були в клітку парчова, а запаска завжди гладка. Коли виходили з дому одівали ще «гірсет» без рукавів, або «юбку» як в чоловіків тільки коротшу. В дорогу одівали також свиту як у чоловіків тільки довшу. На голові носили стрічку за яку закладали квіти і в косу вплітали також стрічку. На ногах сапянці. (опис Ф. Вовк) Чоловіча сорочка Сорочки Київщини та західної Полтавщини були з низьким комірзем-стійкою та широкими прямими рукавами ,інколи призбираними в манжет. Біля шиї сорочки мали дві петлі, в які просилявся чорний шовковий шнурок або червона шовкова стрічка, які називали «застіжкою».Комірець завжди був вишитий сірими (переважно в старших) або червоною та синьою «заполоччю».Пазуха та кінці рукавів якщо вони були не призбирані також вишивались. Чоловічі від жіночих узорів досить часто відрізнялись. Для комірця, рукавів, пазухи були окремі узори. На Київщині вишивання було більш розвинине. Існували такі назви узорів на комірах :"рожевий", човниками, настилування, човники з попинами, проскурочки, човники з крильцями, кривоніг, пупчики. На пазухах були слідуючі узори :ляхівка на 3,4,5,7,9 дирочок, ляхівка ціле коліща, ляхівка цілий збан, ляхівка хрестиками, ляхівка кругла нашиванка, ляхівка коса, ляхівка кругла і хрещата, ляхівка решіточки, прутик. На рукавах була мережка з ляхівкою. Старші люди мали сорочки вишиті або тільки на комірці або ще невеликими мережками на пазусі на рукавах сірого кольору;„заполоч“ в невеликій кількості була тільки на комірцях. Іншого крою сорочки були з відкладними комірцями, мали багато складок біля шиї і не вишивались, або зрідка тільки комірець. Біла кисті рукав збирався на нитку і пришивався манжет — «чехли».В західному Поділлі і на Поліссі сорочки носили поверх штанів.(За описом Павла Чубинського 1870 р.) [ред.]Жіноча сорочка Виставка жіночих сорочок у музеї Івана Гончаря (Київ) Найкращі вишивки були в Київському,Чигиринському,Канівському та Черкаському повітах. Жіночі сорочки Київщини таПолтавщини вишивались синіми та червоними бавовняними нитками. Узори вишивки на поликах називались:книші, ціле хрещате, кривоніг, простий кривоніг, половина кривоногу, цілий кривоніг, цимбали, половина цимбалів, цимбалики, метелики, човники з вирізуванням, човники з крильцями, хмелик рожовий, хмелик коло шнурочка, хмелик чорнобривцями, хмелик лапками, хмелик молоточками, павучки, чорнобривці, цілі огірки, повна рожа, головатий хміль, реберця, горли, ламані хрести, косиці, павичі, раки, цілі починки, дубові листки. На комірцях :скраклі, огірки, хрестики, чорнобривці, рачки щиплені. На підтачці: чорнобривці, хмелик, паслин, репяшки (чоловічі сорочки мали ці узори на пазусі). Старші жінки рідко прикрашали сорочки кольоровою «заполоччю», а мали дуже часто вирізування (сірими нитками) на рукавах. Пазухи і комірці не вишивалися. На Поділлі сорочки були зашиті на рукавах суцільною широкою смугою, на Підляші та Поліссі сорочки мали відкладний комірець та не мали вишивок ні на рукавах, ні на подолі. На Поділлі крім червоного і синього вишивали також ще й жовтим, голубим, зеленим та ін. кольорами. Шиття заполоччю називалось «мережкою», шиття сірими нитками «вирізуванням».Поділ сорочки вишивався сірими нитками широкою смугою і називався «лиштвою».(За описом Павла Чубинського 1870 р.) Волиняни та їх стрій Волиняни — етнографічна група українців які мешкають на Волині. [ред.]Чоловічий стрій Волинянин Чоловіки носили сермяги брунатного кольору, часом також білого або чорного, обшиті біля коміра, на рукавах та біля кишень червоними шнурами. На голові носили суконі або баранячі шапки, обшиті також шнурами. Сермяги мали також каптурі, які в дощову погоду одягали на голову. З взуття носили чоботи. До сермяг одівали червоні пояси . [ред.]Жіночий стрій Жінки носили чоботи на високих каблуках червоного або жовтого кольору. Спідниці носили кольорові, в клітинку, клітинка була зелених, жовтих або червоних кольорів. В багатьох місцях замість цілої спідниці носили дві плахти :одну ззаду і одну спереду. Дівчата на голові носили квіти, а жінки кольорову хустку або намітку, вишиту на кінцях . Сорочки біля коміра та на рукавах вишивали білими, небесними або червоними кольорами. В свята поверх строю одівали бекешу з небесного сукна, з чорних або сивих баранів. [ред.]Волинський стрій в здолбунівському повіті на Волині За описом Ангеліни Гузовської Чоловічий стрій складався з л'яної або конопляної сорочки ,полотняних штанів , крайки, суконої шапки "мегерки". В свята зверху одівали свиту з домового сукна. Зимою носили штани з домотканого сукна в " костки" , в два кольори : білий та брунатий ( узор ромбами ) , кожух . Пізніше шапку "мегерку " замінила шапка з баранів , а замість постолів почали носити чоботи. Сорочки викроювались ножем . Частини сорочки : стан, рукави, уставки, цвиклі ( клинки під рукавами ) , комір, чохли . Довжина стану - 85 см,довжина рукава - 57 см ,ширина - 32 см., довжина коміра - 38 см, довжина вставки - 24 см., ширина - 12 см. ,ширина чохлів - 4 см. .Комір був викладний та запинався на шпонку з олова зі скельцем або на "жичку" - смужка з вовни червоного або зеленого кольору.В молодих хлопців сорочки були вишиті на комірі , пазусі , на чохлах. Чохли запиналися на гудзики , часто домашньої роботи з сирових ниток . Вишивка була червоними нитками з незначною добавкою чорних ниток , геометричними узорами. Штани складалися з трьох частин : 2 " колошв " та матні ( клинок посередині ). Сіряк був переважно з білої вовни ( свита ) , а також брунатого кольору , пізніше чорного ( сіряк ).Задня нижня частина була фалдована. Давніше сіряки мали округлий комір і накладні манкети ,пізніше комір - стійку. Довжина нижньої частини від пояса 74 см., ширина 184 см., до пояса 58 см., рукав 58 см. Комір , манкети, кишені , пояс - були вишиті чорною вовняною ниткою ,пізніше кольоровою. Запиналися свити на деревяні гудзики.По свиті носили пояс - чорного кольору , пізніше червоного ,ще пізніше носили вузькі різнокольорові крайки. Кожухи шили так само як сіряки ,тільки поли не були цільнокроєні , а в поясі відрізні. Кожухи були білого кольору і мали великий комір з чорної вовни.Кожухи були також вишиті ( комір , манкети, кишені , пазуха , пас ). В пасі кожухи та свити були оздоблені помпонами. Сіряки шили кравці ,а кожухи - кушнірі . Сорочки та штани шилися вдома. Жіночий стрій Жінки носили свити та кожухи такого самого крою як і чоловіки. Крій сорочки був такий самий як у чоловіків , тільки сорочки були довгі ( по кісточки ).Вставки ,рукави ,а часом комір та пазуха були вишиті.Вишивка була " заволоч ", з лицевої або виворотньої сторони. Спідниці були домоткані . Спідниці ткали з одного або з 2-3 кольорів. Такі спідниці називалися " літник " ,фартухи до таких спідниць були з полотна , переткані червоними нитками. Жінки носили чепець і поверху тонку ляну намітку.Пізніше носили квадратні хустки , які робили дома і вишивали на кінцях , до хусток пришивали "бубляхи" ( подібні до гудзиків ). Пізніше на полотняні хустки носили вовняні " тернові " , які скручували та пришивали на них один коло одного " бубляхи " , що виглядало на голові як віночок. Вінок молодої був з піря фарбованого на зелено та бубляхів. Вся голова була оздоблена штучними квітами зробленими з паперу , соломи, ниток і до того ще мали бути різнокольорові стрічки довжиною до землі. Чоботи " на закаблуках " були вибиті жовними цвяхами ( на зразок монограми ).       Житомир 1845