Інтернет-магазин вишиванок від майстрині Галини Михайлюк

Бажаєте купити вишиванку? Тоді ви там де потрібно. Увага! Діють ЗНИЖКИ на вишиванки!!!.

(068)004-89-17 з 9до 20
(099)006-08-72, (093)805-36-02_


Показ дописів із міткою ярмарка вишиванок в коломиї. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою ярмарка вишиванок в коломиї. Показати всі дописи

понеділок, 19 листопада 2012 р.

УКРАЇНСЬКА ВИШИВКА - ГЕНЕТИЧНИЙ КОД чи ПОСЛАННЯ КОСМОСУ?


УКРАЇНСЬКА ВИШИВКА - ГЕНЕТИЧНИЙ КОД чи ПОСЛАННЯ КОСМОСУ?
Про вишивання вперше згадують стародавні історики. Археологічні знахідки зі скіфських поховань 4-го століття до н.е. свідчать, що гаптування - один із найдавніших видів мистецтва, початками якого володіли ще мисливці на мамонтів.
Візерунки на маминих та бабусиних рушниках й обрусах передаються з покоління у покоління, і, можливо, є значно більшим, ніж просте поєднання кружечків, квадратиків, спіралей і завитків.
Окремі дослідники схиляються до думки, що най-давнішим видом письма було вузликове плетиво (згадаймо казкові клубочки, які вказують герою дорогу до тридесятого царства). Є й припущення, що в символах українських вишиванок наші далекі предки закодували священну інформацію про Універсум. Наприклад... знання про структуру ДНК! (мал.1) Поширений графічний сюжет двох спіралей, який використовувався для оздоблення рукавів сорочок, майже один в один повторює зображення носія генетичної інформації зі шкільних та університетських підручників. Наступний часто вживаний символ - світове дерево або світова квітка, складена переважно з десяти елементів, розташованих на чотирьох рівнях (мал.2). Народознавці стверджують, що це - відображення уявлень про структуру Всесвіту. Такі самі уявлення покладені в основу єврейського містичного вчення - Каббали. Найцікавіше, що найсучаснішою гіпотезою про світобудову, один із розробників якої - російський фізик Дмитро Поляков, є так звана "теорія струн". Згідно з нею, існує не чотиривимірний (як досі вважається), а десятивимірний часопростір, який пояснює непояснювані феномени і у якому є місце для Бога і для чорта, для раю і для пекла. У восьмикутнику або восьмипроменевій зірці, що прикрашають подушки і серветки, можна прочитати універсальний календар (мал.3). Це не що інше, як стилізоване коло з вісьмома сторонами горизонту, поділене на 12 місяців і 36 декад (порахуйте і переконайтесь). Вражає, що такий поділ річного кола (на 360 днів) відповідає ідеально-круговій, а не еліптичній орбіті нашої планети. Тобто такий календар міг існувати лише десятки тисяч років тому, до легендарної глобальної катастрофи, яка нібито змінила цикл обертання Землі довкола Сонця!
Скептики мають право вважати усе це містифікацією. Але хіба збіднить нас припущення, що у маминих "хрестиках" міститься ключ до розгадки незбагненних таємниць Природи?

ВАРВАРА РИЗИ ТКАЛА


ВАРВАРА РИЗИ ТКАЛА
В українців було свято вишивальниць — це день Варвари 17 грудня. На «Варвари» не можна було прати, білити чи глину місити, — тільки вишивати. У цей день дівчата збиралися разом, молилися і вишивали (чи «висівали» долю?). Адже саме в ці дні ворожили на врожай, на долю, спостерігали за погодою.
То чи не магічні замовляння «засівали» чисті дівчата на білому полотні, творячи живі послання долі? Вважалося, що Варвара «золотими нитками Ісусові ризи вишивала». А це означало, що, будучи покровителькою дівчат-вишивальниць, вона керувала їхніми намірами і руками, коли майбутні наречені вишивали сорочки своїм судженим весільні рушники, ткали та вишивали свої власні сорочки.
Ця висока настроєність з молитвою на таке просте і буденне, здавалось би, діло тільки підтверджує благоговіння і відчуття святості перед барвистим писанням на полотні.
«Варвара» — день повороту на весну: в народі казали, що «Варвара ночі урвала, а дня приточила». Упродовж трьох днів — Варвари, Сави і на Миколая в Україні колись готували кутю та узвар, а це ритуальні страви, пов’язані з поминанням. Тому вишивання у цей день було святим ритуалом, значення якого сьогодні, на жаль, уже втрачено.
Колись вишивані узори не переносилися механічно, як зараз, із чужих зразків. Кожна вишивальниця досконало володіла «мовою» орнаментального письма, відчувала енергетику кольорів, поєднувала їх зі своїми почуттями і помислами в єдине мереживо, яке мало стати оберегом як для самої себе, так і для коханого чоловіка чи дитини.
Щоб точно «закодувати» сорочку, достатньо лише чистоти намірів, любові, а оте «внутрішнє чуття», як ми називаємо свою підсвідомість, само підказує, як і що робити. Недаремно казали, що не всі жінки чи дівчата могли вишивати. Бо тим, у кого наміри чи почуття не були настроєні на «космічні струни», магія вишивання не відкривалася. Власне, вони могли хіба що чуже відшивати, а це не дозволялося робити, бо використати чийсь узір означало взяти на себе чужу долю.
Із цим застереженням не брати на себе чужого зустрічаємося у всій обрядовій культурі, зокрема у весільному обряді: на випікання короваю, який був уособленням Долі на весільному столі, брали тільки «непочату» воду. Не говоримо вже про те, що весільний одяг не позичали, до такого «перекрадання» благословень, які записуються енергетично в одязі, ніхто би не додумався.
А зараз практика брати шлюб у позиченому весільному вбранні, на жаль, стає звичною. Уявімо, що попередньо весільну сукню одягала убійниця своєї дитини, що сьогодні не є великою дивовижею. Чи варто чистій дівчині ставати перед Богом до шлюбу з таким «вельоном» на своїй голові? І заради чого руйнувати своє «поле» чужими енергіями, коли можна одягти на себе скромніше, але чистіше вбрання?
У нас є ще одне гарне і поетичне слово, котре може кинути світло на таємниці українського орнаментального письма: це слово «руна» (те саме, що луна, відлуння). «Руни» — це ще й молоді пагони, сходи, зелена поросль, руном в Україні називають суцільну овечу вовну високої якості. Відповідно слово руно служить для означення найвищої якості.
Відомий грецький міф розповідає про подорож у країну Гіпербореїв за таємничим «золотим руном». Можливо, в цьому міфі йдеться про особливий небесний покров, опіку неба, бо в українських казках та колядках часто зустрічаємося із золоторунними стадами, які символічно уособлюють зоряне небо, цілий сяючий всесвіт.
А може, аргонавти шукали якісь написи на другій стороні таємничого золотого руна?
Молоде пагіння — руно — має збірний аналог: рунь. Так само, як і самоназва українського племені звучить Русь. Зеленоруса Русь символом краси і вічного життя вважала квіти руту і ружу.
Наводимо ці архетипні слова зі звукосполученням «ру» не випадково: вони — в основі багатьох світобудовних моделей і понять (рух, круг та ін.) Слово «руна» в українському контексті як відлуння чогось дуже вартісного, безціннного (Знання?) має значно ширше символічне значення, ніж назва пісні в карело-фінських народів чи літер давньогерманського алфавіту, що зберігся переважно в скандинавів у написах на каменях та на старовинній зброї.
Чому так багато уваги приділяємо слову «руна», ведучи мову про український «космос» — орнаментальне письмо праукраїнців?
Тому, що наша вишивка — це і є таємниче рунічне письмо, «золоте руно», кожен символ якого кодував не окремий звук, а цілі образи світобудови, енергетичні поля, магічні ключі і коди.
Але давайте заглянемо за видимі виднокола знань про символічний тайнопис людства. Можливо, ця мандрівка допоможе нам краще розуміти самих себе, повніше оцінити вміст «бабусиних скринь».

КОДУВАННЯ ДОЛІ



КОДУВАННЯ ДОЛІ

В українців є такий вислів: «народитися у сорочці», що означає бути щасливим у житті. І слово «сорочка» вживається тут у своєму первісному значенні. Це не лише частина нашого гардеробу, як вважається сьогодні. Сорочка — це певна закодована сукупність сорока божественних енергій, що творять довершену і гармонійну долю людини. Недаремно у нас 9 березня, у день відкриття брам Ірію і проголошення початку весни, святкується день Сорока святих, а на Великдень найбільшого пошанівку заслуговує писанка-берегиня «сороківка» або «сорокаклинка»: живе яйце, на якому увесь простір поділений на сорок взаємно обернених і взаємодотичних трикутників, що символізують вогненну і водні сутності Буття у їхній Божественній парності.
Символічне обрамлення сорока життєтворчих енергій має і колядницька різдвяна звізда. Не випадково ці символи використовувалися в містеріях календарних свят, пов’язаних з циклічним народженням і оновленням світу.
Кодування сили має в собі і українська вишиванка, якій надавали величного змісту, вишиваючи сакральними узорами-письменами долю.
В багатьох українських казках зустрічаємося з мотивом чарівної сорочки, котру сестри-змії — носії мудрості і магії — вишивають своєму кровному братові і наказують ніколи її не знімати. Число магічних узорів, «квіток», які творять зміївни, — дванадцять: це дванадцять богатирських сил (за числом 12 — усі енергії космічного простору, всіх знаків Зодіака). І сила цього шиття неймовірно велика.               
Герой казки, одягнувши сорочку на своє тіло, стає могутнім і нездоланним, він перероджується в безсмертного витязя, що чинить суд на землі, стає володарем земного царства. І сорочка його ніколи не забруднюється, не линяє і не зношується, — вона завжди біла і ясна. Лише його зрадливій жінці вдається обдурити свого чоловіка, умовивши скинути сорочку і викравши її.
Коли сестри оживили порубаного героя, то сказали, що відновити його здоров’я і силу вони уже не зможуть, бо «Бог здоров’я тільки раз дає». А здоров’я царя — в його сорочці. Не повернувши її, герой не зможе стати таким, як був. Тому сестри наділили свого брата хитрощами і мудрістю, з допомогою яких він повернув собі сорочку: своє здоров’я і силу.
Звичайно, у казці сорочка виступає в ролі символу. Але цей символ проектується на наше повсякденне життя. Ніщо в побуті наших предків не творилося лише заради прагматичної доцільності. Кожна річ повинна була мати ще й вищу доцільність, а ця доцільність була закладена в певному символі, котрий був зрозумілий людям.
Кодування долі, добробуту притаманне звичаєвій культурі не лише українців, а у усіх древніх народів. Універсальна символіка, пов’язана із виходом на космічні енергії, присутня в побуті і культурі Єгипту, Шумеру, народів Азії, латиноамериканського континенту, її сліди знайдено в Африці, Австралії, на віддалених островах Полінезії, Океанії, на всьому індоєвропейському просторі.
Але Україна — це особливий континент прадавньої культури, бо, як свідчать історики, тут життя існувало і в часи великого льодовика. Тут збереглася безперервність традиції, мудрість виживання, кодування сили. Це земля Гіпербореїв — могутніх титанів, носіїв таємничого знання. Сьогодні їхні таємниці помалу привідкриваються завдяки розшифруванню текстів Кам’яної могили, пам’яток прадавніх курганів, вік яких — мінімум 20 тисяч літ.
Виявляється, що світова історична наука змушена переглядати усталені хронологічні стандарти щодо давності пам’яток людства. Україна, про яку ще декілька десятків літ тому начебто на «пам’ятав» так званий «цивілізований світ», знову вийшла на світову арену вже не як відстала колонія великих імперій, а як колиска праіндоєвропейської цивілізації.
І найперше тому, що саме українці через розмаїття народної культури зберегли вихід на польову (божественну) першооснову існування матеріального світу. І, якщо говорити про вишиття на українському одязі, про орнаментальну символіку хатніх оберегів, то усі вони разом творили своєрідний енергетичний «панцир» для тіла і душі, для землі, на якій жили і творили, для всього сущого на цій землі. Творили і творять!
Тенденції сучасної етнографічної науки до вивчення народних скарбів минулого лише крізь призму їхньої матеріально-ужиткової вартості перетворюють прадавню культуру у кладовище мертвого, віджилого, і тим самим не лише констатується їхня «смерть»: свідоме чи несвідоме нав’язування думки про винятково архаїчну, музейну раритетність та неужитковість скарбів «бабусиної скрині» ще більше «умертвляє» їх у свідомості носіїв сучасної культури.
Погляд на творіння давнини «духовним» баченням розкриває ідею безсмертя, непроминущості кодів життя, закладену у прадідівській культурі, і творить проекцію у майбутнє.
Можливо, ці думки певною мірою допоможуть доторкнутися до джерел нашої божественної сили і самим стати носіями ідеї безсмертя людини, народу, нашої благословенної колиски — України на земному Полі.

неділя, 18 листопада 2012 р.

Як визначити розмір вишиванки?

Вишиванка Як визначити розмір вишиванки?


Жіночі розміри

Тут можна визначити свій розмір.rozmir

Дитяча група (дівчата) 

Розмір
26
28
30
32
34

Ріст, см
99-104
105-110
111-116
117-122
123-128
1.
Обхват грудей
52
56
60
64
68
2.
Обхват талії
52-54
53-55
54-56
55-58
57-59
3.
Обхват стегон
57-60
61-64
66-70
72-76
75-80
4.
Довжина руки до зап'ястя
30
32
36
40
43
5.
Довжина бічного шва до підлоги
60
65
70
74
79
Підліткова група (дівчата)

Розмір
36
38
40

Ріст, см
129-134
135-140
141-156
1.
Обхват грудей
72
76
80
2.
Обхват талії
58-61
60-62
63-65
3.
Обхват стегон
79-83
84-87
88-91
4.
Довжина руки до зап'ястя
46
49
52
5.
Довжина бічного шва до підлоги
84
88
97–
Жіноча група (Доросла N - група)

Розмір
42
44
46
48

Size
S
M

Ріст, см
161-167
167-173
1.
Обхват грудей
84
88
92
96
2.
Обхват талії
66-69
70-73
74-77
78-81
3.
Обхват стегон
92-95
96-98
99-102
103-106
4.
Довжина руки до зап'ястя
53-55
57-60
5.
Довжина бічного шва до підлоги
101-105
105-110
Жіноча група (Доросла XL- група)

Розмір
50
52
54
56
58
60

Size
L
XL
XXL

Ріст, см
171-176
177-182
183-190
1.
Обхват грудей
100
104
108
112
116
120
2.
Обхват талії
82-86
87-91
92-96
97-102
103-108
109-114
3.
Обхват стегон
107-110
111-115
116-120
121-125
126-130
131-135
4.
Довжина руки до зап'ястя
62-64
66-68
5.
Довжина бічного шва до підлоги
110-115
116-119

четвер, 15 листопада 2012 р.

На Рівненщині тривають «Сімейні перегони»


На Рівненщині тривають «Сімейні перегони»
На Рівненщині триває третій сезон спортивно-інтелектуальної гри «Сімейні перегони». Вона для області стала своєрідним брендом. Проект, започаткований два роки тому, не мав аналогів в Україні. Участь у ньому взяли вже 40 тисяч місцевих мешканців. Серед них були як ті, що раніше не займалися спортом, так і родини спортсменів-олімпійців. Також цьогоріч на «Сімейних перегонах» побував президент Національного олімпійського комітету Сергій Бубка. До речі, із Рівненщиною багаторазового світового рекордсмена пов’язує те, що тут (у селі Мульчиці) народився його батько. «Я почав займатися спортом у 10 років. Тоді для цього було багато можливостей. Це і спортшколи, і гуртки, — розповів Сергій Бубка. — Якщо сьогодні не буде масового спорту, то годі чекати й високих спортивних досягнень. Бо, власне, на таких заходах, як «Сімейні перегони», можна розгледіти майбутніх чемпіонів», — повідомляє Тетяна ІЛЬНИЦЬКА, Рівне.