Рідна Українська Національна Віра

Рідна Українська Національна Віра - Велика і непізнана сила.

Рідна Українська Національна Віра - РУНВіра. Як ми її розуміємо.В наші дні люди, задають питання, не задумуючись над їх змістом: а для чого потрібна Рідна Віра? Для чого потрібна Рідна Мова? Взагалі, навіщо потрібен свій Рідний Світогляд? Відповідь одна - щоб мати свій незалежний шлях життя, щоб не керували нами чужинці, собі на користь, а нам на погибель. Дехто зачувши про Рідну Українську Віру, розчаровано заявляє: "О, то це вороття до старого, до поганства, до многобожжя! Та ми вже маєм нашу рідну християнську віру." Це якраз той стан українця, в який його старанно заганяли чужі світогляди. А хіба християнство не старе?! Чи поставили люди собі питання: "Чи дійсно юдо-християнство - це розвиток людського суспільства; це поступ вперед, а не вбік або й назад?" Що святіше для українця наш Дніпро, чи Йордань у Палестині; наш Київ, чи Єрусалим; земля Палестини, чи Руси-України, щедро полита кров'ю і потом наших предків, і усипана їх кістками. Тому і Рідна Земля, бо в ній кров Роду нашого. Тому і Рідна Віра, бо від любові і мудрості наших прародителів тисячоліттями народжена. А звичне - не завжди рідне. Дійсність - це мить між минулим і майбутнім. (В математиці є поняття "крапки" - це перетин двох ліній; немає хоч однієї з них - немає крапки.) Втративши пам'ять про минуле, будемо як малі діти безпорадні, бо досвід минулого допомагає приймати самостійні рішення. Теж саме трапиться, коли людина не спроможна думати на майбутнє, як, наприклад, раб, невільник. Якщо немає надії на майбутнє - нема потреби знати минуле. Якби ми мали національну пам'ять не таку коротку, то знали б, що неодноразово на нашій землі точилась боротьба двох світоглядів - Волі і Рабства, Орійського і Ока Божого. Воля - коли між Богом і людиною немає посередників, а є розум, пам'ять, природній дар і Божі незмінні закони землі, на якій живуть Дажбожі внуки. І ніхто ніколи не буде вказувати, "коли маємо сіяти і коли збирати." Неволя - коли без "божого посланця" не можеш спілкуватися з Богом. Роль посередника беруть на себе ті, що люблять владарювати і користуватись благами за рахунок інших. Самостійною людиною може бути тільки та, що має свій світогляд, те саме стосується і до всієї нації. Бог дав розум і волю людині, Божий дар не сміємо зневажати, ані нехтувати природніми законами. Мусимо жити з ними. Віра постає з Любові. Дати Віру, або навчити Віри неможливо. Вона приходить в серце людини з Любові до Рідної Матері-Землі, до Рідної мови, пісні, до Рідного звичаю. Її не можна відкупити, як не можна відкупити Любові - не в волі людській! Любов і Знання приведуть до Правди, до Бога. А різного роду посередники "від Бога", свої чи чужі, тільки до сварні. Колись знахарі за свою роботу не брали платні, бо вважали, що отримавши від Бога дар, обрані ним для допомоги хворим людям. Даром не торгують. Як кожна клітина нашого тіла існує для певної роботи, так і людині від природи дано свій талан. Жити у відповідності з своїми здібностями - бути щасливим! Через свою мову, через свої звичаї вивчаймо і бережімо досвід своїх предків.