Дійсно, чому! Лише ваги в її руці, на які кладуться діла і судяться по закону. Бо це значить, що лише закон має вирішувати питання не зважаючи ні на вік, ні на стать, ні на посаду і заможність людини. Нічого нового під сонцем! І в древності, очевидно, намагались обійти закон, тому й зав’язали очі Богині, задля справедливости.

Щож тоді робити з виборцями, які теж судять, обираючи уряд своєї країни. Як зав’язати їм очі, щоб лише вуха чули і серце важило праведність обранця? Нічого не вийде. При нинішній системі виборів, вибору немає, а є, лише, одурманення народу. Весь театральний набір у кожного кандидата, виграє не найкращий керівник, а найкращий актер і брехун. А одурений народ продовжує вестись, як той осел на моркву.

Не лише наша країна топчеться в цьому одурманливому болоті виборів, суперечок, виграшів і програшів. У зпихуванні вини одне на одного, а країні від цього не легше. Грабували по закону, грабують без закону.

Ті, хто творив первістки такої схеми, знали що робили. Вони творили її під себе, починаючи від біблійної заповіді «всяка влась від Бога», хоч вибирає народ. А щоб не журився, що помилився, то «Бог так дав». А Бог дав розум і волю, щоб розуміти, що не всяка власть від Бога, він нічого до того немає. Та й, навряд, чи хоче давати комусь владу, бо людині вже дано все необхідне для життя на цій землі. Більше того, кожному, різну вдачу і талант, щоб співжили між собою і допомагали одне одному. Щоб не дозволяли паразитувати на собі подібному.

Сьогодні стверджують, що першим демократичним інститутом було наше кошове козацтво. Тому, вважають наші науковці, вибори -- дуже необхідна і корисна річ для народу. Але забувають, що козацтво це військове формування і така виборність була лише на час походу. За зраду довіри товариства карали жорстоко. Після походу всі виборні чини втрачались. Лише з прийняттям реєстрового козацтва, яке стало профвійськом і просто наймалось будь-ким для війни, були зруйновані ці засади. Виборна верхівка закріпилась і стала лизати руку господарю.

Країна не військове утворення, а громада людей з’єднаних землею, кров’ю, спільною історією, звичками, поведінкою і, навіть внутрішнім відчуттям спорідненості. Все це творить типовий осередок, який потребує працюючого закону,-- права і кари. Кари, у розумінні відповідальности. Це чітко зрозуміло, на процесі роботи любого підприємства, де кожен робітник ознайомлений з його правами і обов’язками. Але як ознайомити кожного громадянина з цим, коли законів написано стоси, зміни приходять кожного дня. Навіть спецам у праві неможливо знати їх усі, а тим більш застосовувати. У цьому питанні любий адвокат може розповісти більше. Бо існує ще купа взірців по розбіру конкретних справ. Ну, коротше, повне болото. Чим далі в ліс, тим більше... Самі знаєте чого.

Але. Сьогодні ми маємо пімічника, комп’ютер з системою інтернету. Те чого не хотіли б бачити вершителі судьби народу, створили науковці. Внуздати цього «коня»,ой як їм би хотілось, але, поки що, неможливо. Процесс пішов.

То чому не використати це чудо людської мислі? Чому не запрограмувати систему економічного розвитку країни, де за введеними данними програма видасть необхідне вирішення шляху розвитку господарства.

Чим годувати гурт «циркачів», який ми звемо урядом, можливо краще покласти кошти на конкурс по розробці такого проекту. Кошти виплатити переможцю. Обійдеться значно дешевше. Система взяток просто випадає з такої системи. Посвідка депутата не «грає» ніякої ролі. Праця для інженерів, мислителів, а не для піарщиків.

Розхитування державного човна вигідно для верхівки.

Борці за владу повинні бути усунуті, взагалі. Колись у народі, людину яка сама себе вихваляла, зневажали. Таких людей вважали легковажними, брехливими. Щож трапилось з нашим мозком з часом? Де ж його розвиток? Є технічний прогрес, який випер як гуля на лобі, але суспільство не лише не розвинулось, а деградувало. Колись могли вийти на бій одне з одним, тепер винищують цілі нації і називають це сучасною цивілізацією. Так, це культура міста, але чи краща вона від культури сільського хлібороба? Ні! Бо це культура хлібороба, який стратив свою справу і блукає жебраком по світу, шукаючи як себе прогодувати.

То ж вернімось до нашої «гулі» технічного прогресу. Якщо це працює для машин, то повинно працювати і для суспільства. Цей прогрес і творився для полегшення керування любою системою. Чому б не керувати країною?

Пропоную такі пункти для початку розроблення програми керування господарством України:

1. Зібрати всі данні по країні, які включали б надра і виробництва.

2. Скласти плани розвитку економіки.

3. Створити плани забудови країни і взятись за ситему доріг і комунікацій.

4. Не розділяти село і місто.

5. Система контролю.

6. Обов’язково, збереження здоров’я громадян і зміцнення їх добробуту.

7. Оцінити вигідність зовнішніх зв’язків.

8. Усунення посередника між продавцем і покупцем.

9. Збереження природи, водних ресурсів

10. Відновлення лісів, збереження озер, боліт

11. Створення свого нац. банку.

12. Автоматичні системи запису і видачі необхідних документів, всю «бюрократію» покласти в комп.

13. Обов’язково свою систему захисту програми.

Практично, в такій системи кошти грали б роль лише зовнішнього споживання. Обов’язково уберегти свою систему від можливости втягнення її в глобальну. Такі системи повинні працювати паралельно. Таким чином може йти вдосконалення. Щоб не було так, як Буш демократію ніс в Ірак. Система країни повинна вдосконалитись сама в собі.